Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)


We are searching data for your request:

Forums and discussions:
Manuals and reference books:
Data from registers:
Wait the end of the search in all databases.
Upon completion, a link will appear to access the found materials.

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)

The Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60) was produced after Hitler insisted on the use of a longer gun in the Panzer III. Despite his having issued this order after the fall of France, the initial production run of the Ausf J used the 5cm KwK L/42 introduced on earlier models of the Panzer III. Hitler is said to have seen these short barrelled Panzer IIIs during a parade and insisted on use of the longer gun.

Other than the change of gun the two versions of the Ausf J were identical. The larger shells fired by the L/60 meant that the number carried went down from 99 to 84. A number of the older machines were converted to carry the new gun.

The Ausf J (5cm KwK39 L/60) performed well against British and American tanks in North Africa, but was less successful against Soviet T-34s and KV-1s, which carried a 7.62mm gun. Even the long 5cm gun was becoming ineffective against thicker enemy armour, but despite efforts to mount a 7.5cm gun on the Panzer III, two more versions (the Ausf L and Ausf M) would be produced with the long 5cm gun.

Names
Panzerkampfwagen III Ausf J
Sd Kfz 141/1
8 Serie Zugführerwagen/ 8 Serie ZW

Stats
Number produced: 1,067
Produced: December 1941-July 1942
Length: 6.28m/ 20ft 7in
Hull Width: 2.95m/ 9ft 8in
Height: 2.50m/ 8ft 2in
Crew: 5 (Commander, gunner, loader, driver, radio operator)
Weight: 21.5 tons
Engine: Maybach HL120TRM
Max Speed: 40km/hr/ 24mph
Max Range: 155km/ 96 miles
Armament: One 5cm KwK39 L/60, plus one 7.92mm MG 34 in turret and one in front of superstructure

Armour

Armour

Front

Side

Rear

Top/ Bottom

Turret

30mm/ 1.2in

30mm/ 1.2in

30mm/ 1.2in

10mm/ 0.4in

Superstructure

50mm/ 2 in

30mm/ 1.2in

50mm/ 2 in

17mm/ 0.66in

Hull

50mm/ 2 in

30mm/ 1.2in

50mm/ 2 in

16mm/ 0.62in

Gun mantlet

50mm/ 2 in

Bookmark this page: Delicious Facebook StumbleUpon


Panzer III

Panzer III is the common name of a medium tank that was developed in the 1930s by Germany and used extensively in World War II. The official German designation was Panzerkampfwagen III (abbreviated PzKpfw III) translating as "armoured battle vehicle". It was intended to fight other armoured fighting vehicles and serve alongside infantry supporting Panzer IV. However, as Germans faced formidable T-34, stronger anti-tank guns were needed. Since Panzer IV had bigger turret ring, the role was reversed. Panzer IV mounted long barreled 7.5cm KwK 40 gun and engaged in tank-to-tank battles. Panzer III became obsolete in this role and for most purposes was supplanted by the Panzer IV. From 1942, the last version of Panzer III mounted 7.5 cm KwK 37 L/24, better suited for infantry support. Production of Panzer III ended in 1943. However, Panzer III's capable chassis provided hulls for StuG III until the end of the war.


Eerste tests

Na tests met de prototypes werd het model van Daimler-Benz geselecteerd voor verdere ontwikkeling. De eerste drie productieversies, de PzKpfw III Ausf A, PzKpfw III Ausf B en PzKpfw III Ausf C, werden slechts in kleine aantallen gebouwd. Ze verschilden hoofdzakelijk in hun wielophanging. In september 1939 werd het voertuig formeel in gebruik genomen en kwam de massaproductie op gang

De PzKpfw III werd voor het eerst ingezet tijdens de invasie van Polen. Het volgende model was de PzKpfw III Ausf D met dikkere bepantsering en een verbeterde koepel.

In 1939 werd begonnen met de ontwikkeling van een versie met 50-mm kanon. Deze versie had een sterkere motor en slechts zes loopwielen. De nieuwe versie werd in 1940 in gebruik genomen onder de aanduiding PzKpfw III Ausf F. De volgende versie was de PzKpfw III Ausf G met een nog sterkere motor. Er werd ook een diepwaadversie ontwikkeld, die met succes werd ingezet tijdens de invasie van de USSR in 1941. De PzKpfw III Ausf H had bredere rupsbanden en was op een aantal punten ingrijpend verbeterd.

Het 50-mm L/42 kanon was ontoereikend om de Russische T-34 tank het hoofd te bieden, en daarom werd het KwK 39 L/90 kanon met langere loop geïnstalleerd. Dit kanon had een hogere mondingssnelheid. Voertuigen met dit kanon kregen de aanduiding PzKpfw III Ausf J. Veel vroege versies werden later alsnog uitgerust met het 50-mm kanon. Begin 1942 was de 37-mm versie nagenoeg uit de frontlinie verdwenen.

Het volgende model was de PzKpfw III Ausf L, die zwaarder bepantserd was en iets meer dan 22 ton woog. Dat was bijna de helft meer dan het gewicht van het oorspronkelijke prototype.

De PzKpfw III Ausf M en PzKpfw III Ausf N waren uitgerust met het 75-mm L/24 kanon, dat ook was geïnstalleerd in de Panzerkampfwagen IV. Voor dit kanon waren 64 granaten aan boord. De productie van de PzKpfw III werd in 1943 gestaakt. Het chassis werd nadien nog gebruikt voor verschillende aanvalskanonnen en gemotoriseerde houwitsers.


Armor

Location Thickness Angle
Hull front 30 mm 21°
Hull sides 30 mm
Hull rear 21 mm 10°
Hull top 16 mm 90°
Superstructure front 30 mm
Superstructure sides 30 mm
Superstructure rear 21 mm 29°
Superstructure top 17 mm 90° to 77°
Turret front 30 mm 15°
Turret sides 30 mm 25°
Turret rear 30 mm 21° to 0°
Turret top 12 mm 90° to 83°
Gun mantlet 30 mm round

Daftar isi

Asal-muasal Sunting

Pada awal 1934, sesuai dari spesifikasi Heinz Guderian, Departemen Persenjataan Angkatan Darat Wehrmacht menggambar cetak biru untuk tank medium Dengan Berat 24.000 kg maksimal dan kecepatan 35 Km/jam. Yang mana bertujuan untuk menjadi tank pokok Angkatan Darat Jerman pada waktu itu dan untuk mendukung Taktik Perang Kilat yang tengah di gagas.

Pada waktu itu Tank ini akan di gunakan dengan dua cara. Pertama adalah, dengan cara biasa yaitu pertempuran tank standar yang melibatkan tank dengan tank menembakkan masing-masing senjatanya. Cara kedua untuk menghancurkan unit anti-tank dan untuk menggilas infanteri. Tank ini juga di kembangkan menjadi Assault Gun seperti Sturmgeschütz III bahkan dikembangkan menjadi tank kelas menengah generasi ke-4 Panzer IV.

Pasca Invasi Polandia tank ini banyak di perjual-belikan di lingkup Blok Poros karena ketenaran tank ini melawan tank-tank sekutu yang kewalahan di Front Barat. Seperti Angkatan Darat Kekaisaran Jepang membelinya untuk melakukan rekayasa balik. Beberapa negara boneka Jerman juga memilikinya seperti Negara Independen Kroasia yang langsung diberi secara cuma-cuma oleh Wehrmacht untuk mempertahankan Front Timur.

Lapis Baja Sunting

Panzer III versi Awal Ausf. A hinga C memiliki baja dengan ketebalan 15 mm di depan dan samping kecuali di belakang yang di belakang hanya kurang lebih 10 mm. Dirasa tidak cukup, lapisan bajanya ditingkatkan menjadi 30 mm di semua sisi pada model Ausf. D,E,F, dan G, kecuali pada versi H dimana ada tambahan pelat setebal 30 mm di bagian depan dan belakang. Ausf. J memiliki pelat baja utuh setebal 50 mm di depan dan belakang, sedangkan pada Ausf. J¹, L, dan M ditambah lagi dengan pelat setebal 20 mm di bagian depan. Puncak ketebalan lapis baja Panzer III adalah saat di pasangkan pelindung ekstra atau Schürzen dalam bahasa Jerman tetapi mempengaruhi fleksibelitas tank ini yang terkenal lincah di berbagai medan. Selain kebutuhan perang juga dengan medan terkadang di sesuaikan, seperti di Afrika Utara pasukan Jendral Rommel yang rata-rata berperisai tipis karena cuaca yang panas di Afrika.

Persenjataan Sunting

Panzer III versi Ausf. A hingga F awal dilengkapi dengan sebuah meriam 3.7 cm KwK 36 L/45 yang terbukti cukup mumpuni pada perang pada tahun 1939-1940. Tetapi versi Ausf. F hingga J dilengkapi dengan 5 cm KwK 38 L/42 untuk meningkatkan performanya dan Ausf. J¹ hingga M diberi 5 cm KwK 39 L/60 yang lebih panjang untuk menjawab munculnya tank musuh yang lebih kuat dan juga dilengkapi oleh 2 senjata mesin MG34 kaliber 7,92 mm.

Front Barat, Utara, dan Timur (Polandia) Sunting

Karier Panzer III di mulai saat Invasi Polandia dijalankan pada 1 September 1939 tank ini dipindahkan ke timur tepat setelah Aneksasi Cekoslowakia untuk rencana ini. Selanjutnya divisi-divisi tank Wehrmacht maupun Waffen-SS di perintahkan untuk merebut Warsawa secepatnya dan sesegera mungkin. dalam berbagai pertempuran yang pecah di Polandia cukup banyak memakan banyak tank ini bukan karena Tank Polandia tetapi karena ranjau dan senjata anti-tank Polandia. Bagaimanapun kekalahan telak memaksa Polandia menanda tangani surat menyerah tanpa syarat.

Setelah Polandia Panzer III menuju ke utara Jerman yaitu Denmark,dan Norwegia untuk mencegah Inggris menginvasi Norwegia karena letaknya yang dekat dengan wilayah Jerman. Di Front Utara ini Panzer III malah tak terkalahkan karena negara-negara Negeri Skandinavia hanya Swedia yang pada waktu itu dapat membuat Tank. Meskipun Denmark dan Norwegia memiliki Tank tetapi tak digunakan sebagaimana Jerman menggunakannya.

Pasca kampanye di utara Jerman yang kesal karena armada konvoi suplai perbekalan Jerman yang terus menerus di serang oleh Inggris, dan Prancis yang menyerang Rheinland dengan Peluru-Peluru Artileri yang di tembakkan terus menerus memutuskan untuk menyerang Inggris dan sekutunya Prancis. Karena taktik yang dipakai pada Perang Dunia ke-1 gagal maka salah satu Jendral Jerman von Manstein membuat rencana baru dengan menyerang negara-negara rendah di Eropa Barat Seperti Kerajaan Belanda, Kerajaan Belgia, Luxemburg, baru menyerang Prancis lewat utara. di Front barat ini Panzer III ini mulai mendapat lawan sepadan yaitu dengan Tank Cruiser dan tank-tank Prancis dengan perisai tebal dan senjata berat tapi cara pemakaian tank yang berbeda dengan Wehrmacht, Angkatan Darat Prancis tidak membuat divisi khusus tank tetapi menggunakan tank sebagai alat bantu Infanteri yang mana tiap divisi hanya dilengkapi 1 atau 3 buah tank saja. Pada akhir bulan Juni Prancis di permalukan jerman dengan cara menandatangani perjanjian menyerah di gerbong kereta yang sama saat menyerahnya jerman pada tahun 1918.

Setelah Selesai Pertempuran Prancis Kerajaan Italia, Kekaisaran Jepang, Kerajaan Hungaria, Kerajaan Rumania, Kerajaan Bulgaria menandatangani Pakta Tripartit yaitu pakta perjanjian Aliansi Militer antara 3 negara Mayor yaitu Nazi Jerman, Kekaisaran Jepang, Kerajaan Italia karena melihat Jerman dalam menaklukan suatu negara.

Perang Yugoslavia Pertama ( Fall Marita/Kampanye Balkan ) Sunting

Setelah Pakta Tripartit Kerajaan Italia Meng-Aneksasi Kerajaan Albania dan berperang dengan Yunani tetapi Italia mengalami kekalahan besar di situ oleh karena itu Italia meminta bantuan Jerman untuk membantu awalnya Jerman ingin mengajak Kerajaan Yugoslavia untuk bersimpati dengan cara memberikan jalan darat untuk lewat tetapi karena Raja Yugoslav ini ingin mempertahankan kedamaian maka dirinya berkata tidak dari situ Kerajaan Yugoslavia dan Yunani Resmi masuk menjadi Aliansi Inggeris. Perang pecah tapi Jerman hanya menderita kekurangan Panzer III yang sedikit karena Yugoslav belum bisa memproduksi tank.

Perang Di Afrika Utara Sunting

Masuknya Kerajaan Italia dalam perang sama nasib nya dengan Jerman baru mulai peperangan langsung meminta bantuan ke Jerman. maka dari itu karena Jerman adalah kawan yang baik di tolonglah Kerajaan Italia dengan mengirim Divisi Deutsche Afrikakorps di bawah naungan komando Erwin Rommel. Panzer III dalam pertempuran di Afrika ini di modifikasi berdasarkan iklim tropis yang mana mengurangi ketebalan lapis baja dari 45 mm paling tebal menjadi 10 mm agar tidak panas alhasil Panzer III kurang di minati di Front tropis.

Perang di Timur dan Akhir Perang Sunting

Setelah Kerajaan Yugoslavia dan Yunani jatuh ketangan Adolf Hitler, dirinya hampir meraih mimpinya untuk membentuk Kekaisaran Jerman Raya tetapi Hitler belum mencangkup teritori rencana awal untuk mencangkup negara-negara di wilayah Eropa Barat dan Rusia Barat. Maka Dari itu Hitler telah menyuruh Jenderal-Jenderalnya untuk merancang strategi Blitzkrieg kearah timur dengan sandi Barbarossa diambil dari nama Raja Kerajaan Romawi Suci dan disahkan oleh sang "Fuhrer" tepat setelah Prancis jatuh. Oleh karena itu Jerman Nazi melancarkan Operasi Barbarossa pada pertengahan Juni 1941, sebelum berjalannya Barbarossa seluruh tank yang ada di barat dan setengah pasukan Wehrmacht dipindahkan secara bertahap dan menyisahkan sedikit saja di barat untuk membuat inggris berpikir bahwa jerman masih tetap ingin menginvasi Inggris. Panzer III segera di tingkatkan kemampuannya dengan ditambah pelindung ekstra serta banyak dari Panzer III yang sudah masuk Kategori "usang" di ubah menjadi versi Assault dan Senjata Anti-Pesawat Terbang.

Pada hari yang telah di tentukan Jerman melanggar Pakta Non-Agresi Soviet-Jerman yang telah ditandatangani oleh kedua pihak baik Jerman maupun Soviet.


Mục lục

Vào ngày 11/1/1934, Heinz Guderian đứng đầu lực lượng quân đội Đức dự định thành lập một dự án phát triển tăng hạng trung mới thoả mãn những yêu cầu như trọng lượng tối đa 24.000 kg và đạt tốc độ tối đa khoảng 35 km/h. Nó được thiết kế nhằm bổ sung thêm cho lực lượng thiết giáp Đức bấy giờ.

Tất cả các hãng sản xuất thiết giáp nổi tiếng nhất nước Đức như Daimler-Benz, Krupp, MAN, và Rheinmetall đều được chỉ thị sản xuất các mẫu mã. Việc thử nghiệm và xem xét các bản thiết kế của các tập đoàn được thực hiện vào năm 1936-1937. Cuối cùng bản thiết kế của tập đoàn Daimler-Benz được chọn làm mẫu chính để sản xuất. Panzer III Ausf. A (mẫu đầu tiên) được đưa vào sản xuất chính thức vào tháng 5/1937, mười chiếc được sản xuất (trong đó có hai chiếc không được lắp ráp vũ khí). Việc sản xuất phiên bản Panzer III Ausf. F bắt đầu vào năm 1939.

Vào giữa năm 1937-1940, tập đoàn Krupp và Daimler-Benz bắt đầu việc nghiên cứu và chuyển đổi bộ phận nhằm chuẩn bị cho quá trình thiết kế Panzer IV.

Sau khi sản xuất được một vài mẫu, vấn đề thay thế bộ phận treo hiện tại bằng một hệ thống khác hoàn chỉnh hơn được đặt ra. Một vài hệ thống treo đã được lắp ráp thử nghiệm trên Panzer III Ausf. A và Ausf. D. Daimler-Benz chọn thanh xoắn chuyển động lực làm bộ phận treo cho dòng Panzer III. Trong thời điểm này, Panzer III và KV là hai loại tăng duy nhất sử dụng hệ thống treo này.

Khi được xuất xưởng, với những tính năng đặc biệt như:kíp lái 3 người-hỗ trợ một cách tốt nhất trong việc phòng thủ, liên lạc cũng như điều khiển vũ khí một pháo chính và hai pháo phụhệ thống treo mới giúp cho động cơ có sức vận động mạnh và nhanh hơn, Panzer III đã từng một thời làm mưa làm gió trên chiến trường, nhưng đến khi hai dòng tăng chủ lực của Liên Xô là T-34 và KV (KV-1 và KV-2) xung trận thì Panzer III đã tỏ ra yếu thế hơn. Chính vì thế, dự án nâng cấp Panzer III do Daimler-Benz thành lập nhằm thay pháo chính của Panzer III lên pháo có cỡ nòng 50 mm, tăng cường lớp vỏ giáp phần trước và sườn. Sau khi dự án hoàn thành, Panzer III đã trở nên ngang bằng với các phiên bản đầu của T-34 trong một số tiêu chí, buộc người Liên Xô phải nghiên cứu và nâng cấp lại T-34.

Vào năm 1942, phiên bản cuối cùng của Panzer III là Ausf. N được hoàn thành. Ausf-N được trang bị pháo chính nòng ngắn 7.5cm KwK-37 L/24, hai súng phụ có tầm ngắm gần để phòng vệ trước bộ binh. Để tăng sức công phá, Panzer III Ausf. N sử dụng loại đạn có sức xuyên từ 70–100 mm giáp trước và sườn.

Phát xít Nhật có đặt mua hai chiếc Panzer III từ Đức Quốc xã với mục đích sử dụng để nghiên cứu và thử nghiệm, tuy nhiên do quân Nhật không chú trọng lắm vào việc chế tạo thiết giáp mà chỉ lo chế tạo các loại chiến hạm, hàng không mẫu hạm cũng như tàu ngầm nên mặc dù mua từ Đức Quốc xã nhưng số tăng này nhanh chóng bị di chuyển vào các kho hàng. Đến năm 1943, phát xít Đức dừng việc chuyển xe tăng Panzer III cho lục quân Nhật.

Lớp giáp bọc Sửa đổi

Phiên bản Panzer III Ausf. A đến phiên bản Ausf. C đều có lớp giáp trên nóc xe bằng thép dày 10 mm, phần sau dày 5 mm. Tuy nhiên do lớp giáp bọc này quá mỏng khiến cho việc bảo vệ kíp chiến đấu cũng như xe tăng rất yếu, dẫn đến việc bọc giáp lại phần trước, sườn và phía sau đều dày trên 30 mm. Tất cả các phiên bản Ausf. D. E. F và G đều được thu hồi và bọc giáp lại. Panzer III Ausf. H là phiên bản duy nhất có phần giáp bọc bằng thép tôi lại dày hơn 30 mm ở mặt trước và sau. Ausf. J có lớp giáp bằng kim loại dày 50 mm ở mặt trước, sườn và sau. Các phiên bản về sau này như Ausf. J(1). L và M có lớp giáp dày 20 mm trên đỉnh và phần giữa khung, dày 70 mm ở mặt trước xe.

Sau khi dự án cải thiện phần giáp được hoàn thành, Panzer III đã có lớp giáp bọc khá dày, khiến cho nó trở nên khó bị xuyên thủng bởi các loại pháo chống tăng cỡ nhỏ của Liên Xô và Đồng Minh. Tuy nhiên, giáp trước xe vẫn dễ bị chọc thủng nếu bị trúng đạn pháo chống tăng cỡ nòng từ 75mm trở lên, giáp hông thì vẫn có thể bị xuyên thủng bởi pháo chống tăng cỡ 40mm trở lên.

Vũ khí Sửa đổi

Panzer III được trang bị pháo chính 50 mm, 37 mm PaK 36. Vì pháo 50 mm yêu cầu tăng phải có diện tích trống rộng hơn nên phần đai trục nòng tăng được thiết kế to ra, thân tăng được làm rộng hơn.

Từ phiên bản Ausf-A đến Ausf-F đều được trang bị pháo chính 3,7 cm KwK-36 L/46.5, tuy nhiên loại pháo này có sức xuyên giáp và công phá rất kém, dẫn đến việc trang bị lại pháo 5 cm KwK-38 L/42 cho các phiên bản Ausf-F và J. Phiên bản Ausf-J(1) và M được lắp pháo 5 cm KwK-39 L/60 dài và mạnh hơn. Phiên bản Ausf J(1) có sức công phá khá mạnh, điều này đã được thể hiện tại chiến trường Bắc Phi. Khi đối đầu với xe tăng Anh, Ausf. J(1) đã dễ dàng bắn hạ các loại xe tăng của Anh ở cự ly chiến đấu thông thường.

Vào năm 1942, khi Panzer IV và Panther trở thành hai loại tăng chủ lực của Đức Quốc xã trên chiến trường thì Panzer III lại trở thành xe tăng hỗ trợ bộ binh. Nó được trang bị pháo nòng ngắn 7.5 cm KwK-37 L/24, trước đó vốn được dùng trong các phiên bản Panzer IV Ausf. A hoặc F.

Các phiên bản đời đầu đều có trang bị hai súng máy phụ 7,92 mm MG-34 nối bằng trục gần hai pháo chính. Nhưng từ phiên bản Ausf. G trở đi thì số súng phụ giảm xuống chỉ còn một khẩu MG-34 và một thanh đồng trục nối vào thân.

Độ linh động Sửa đổi

Panzer III Ausf. A-C đều được trang bị động cơ Maybach HL 108 TR(12 xi lanh250 mã lực) có thể đạt vận tốc tối đa vào khoảng 35 km/h và hoạt động trong tầm 150 km. Các phiên bản đời sau được trang bị lại động cơ Maybach HL 120 TRM(12 xi lanh300 mã lực) đều có vận tốc tối đa vào khoảng 40 km/h(còn tuỳ thuộc vào bộ truyền lực, sự hoạt động của tay đòn lực cũng như trọng lượng), và tầm hoạt động tăng thêm 5 km nữa lên 155 km.

Chi phí Sửa đổi

Một vài nguồn của Đồng Minh tính rằng Panzer III Ausf. N có giá thành là 96.163 RM, khá rẻ so với các loại xe tăng hạng trung và hạng nặng khác của Đức: 82.500 RM của StuG-III, 103.462 RM của Panzer IV Ausf. G, 117.100 RM của xe tăng Panther, và 250.800 RM của Tiger I. Các số liệu chi phí trên không kể giá thành vũ khí, kính ngắm và bộ điện đàm [2] [3] [4]

Nếu tính cả chi phí cho vũ khí, kính ngắm và bộ điện đàm thì mỗi chiếc Panzer III Ausf. M có giá thành là 103.163 RM [5]

Panzer III tham gia tất cả các chiến dịch từ châu Âu đến Bắc Phi. Một bộ phận các sư đoàn tinh nhuệ Panzer III có tham gia trận Normandy vào năm 1944.

Trong chiến dịch Ba Lan và Pháp, chỉ có vài trăm chiếc Panzer III được huy động tham gia chiến đấu. Các phiên bản Ausf. A-F với lớp giáp gần 50 mm và được trang bị pháo chính 37 mm cũng đủ để đánh bại các loại xe tăng hạng trung của Anh, Ba Lan và Pháp như Polish 7TP, French R-35 và H-35 một cách khá dễ dàng trong các trận đấu trực diện. Panzer III được đánh giá là loại tăng hạng trung tốt nhất thời bấy giờ.

Trong cuộc hành quân Barbarossa, Panzer III là loại tăng hạng trung chính với số lượng được huy động với hàng ngàn chiếc. Cũng trong thời điểm này, các phiên bản mới như Ausf. E-F-G và H (được trang bị pháo chính 50 mm KwK L/42) đều được xuất xưởng và đưa thẳng ra chiến trường. Tuy nhiên, số Panzer III đã vấp phải khó khăn khi đối đầu với các loại xe mới của Liên Xô là T-34 và KV-1, ngay lập tức các mẫu Panzer IV nâng cấp đầu tiên được gấp rút sản xuất để có thể cân bằng lại mặt trận. Nhưng số lượng T-34 và KVs khi đó chưa nhiều, chiếm đa số lực lượng xe tăng Liên Xô khi đó là xe tăng hạng nhẹ như T-26 và BT, chúng có hỏa lực và vỏ giáp đều kém hơn nhiều Panzer III. Số Panzer III với kíp lái được rèn luyện kĩ, vũ khí và lớp giáp bọc tốt đã đánh bại và tiêu diệt các xe tăng hạng nhẹ Liên Xô một cách dễ dàng, đánh một tỉ lệ 6:1-nghiêng về phe Đức.

Cuối chiến dịch Barbarossa, hai dòng tăng T-34 và KV được Liên Xô nhân rộng sản xuất. Ngay lập tức, Panzer III được cải tiến lại với pháo chính 50 mm L/42. Nhưng phiên bản cải tiến này vẫn không thể bắn xuyên giáp trước của T-34 và KV. Vào mùa xuân 1942, dự án thay thế pháo chính hiện tại bằng pháo 50 mm KwK-39 L/60 lắp trên Panzer III Ausf. J(1) được hoàn thành. Điều bất ngờ đã xảy ra khi phiên bản J(1) có thể xuyên được giáp trước của T-34 từ khoảng cách 500 m và tốn nhiều lần bắn để có thể xuyên thủng được giáp của KV.

Vào năm 1943, phiên bản Ausf. L được lắp thêm phần giáp váy (schürzen) để chống lại lựu đạn và các loại pháo tự hành chống tăng. Trong trận vòng cung Kursk, Panzer III có nhiệm vụ chính là hỗ trợ bộ binh, nhường lại vai trò đấu tăng cho Panzer IV và Panther (xe tăng con báo).

Panzer III được thiết kế để trở thành tăng có kíp lái ba người (pháo thủ, người thay đạn và chỉ huy). Vì thế chỉ huy tăng có thể tập trung vào việc điều khiển và quan sát bên ngoài lẫn bên trong. Đa số các loại tăng vào năm 1930 đều có cách thiết kế này. Kiểu kíp lái này có ưu điểm là: kíp lái có thể linh động theo tình huống, chỉ huy có thể tập trung vào việc quan sát, nhưng có nhược điểm là: không có người điều khiển điện đàm giúp cho việc chuyển tải thông tin không được thông suốt, số pháo thủ quá ít khiến cho việc thay đạn và khai hoả chậm gây nguy hiểm cho xe tăng.


Contents

On January 11, 1934, following specifications laid down by Heinz Guderian, the Army Weapons Department drew up plans for a medium tank with a maximum weight of 24,000 kg and a top speed of 35 kilometres per hour (21.75 mph). It was intended as the main tank of the German Panzer divisions, capable of engaging and destroying opposing tank forces.

Daimler-Benz, Krupp, MAN, and Rheinmetall all produced prototypes. Testing of the prototypes took place in 1936 and 1937, leading to the Daimler-Benz design being chosen for production. The first model of the Panzer III, the Ausf. A, came off the assembly line in May 1937, and a total of ten, two of which were unarmed, were produced in 1937. Mass production of the Ausf. F version began in 1939.

Between 1937 and 1940, attempts were made to standardize parts between Krupp's Panzer IV and Daimler-Benz's Panzer III.

Much of the early development work on the Panzer III was a quest for a suitable suspension. Several varieties of leaf-spring suspensions were tried on Ausf. A through Ausf. D before the torsion-bar suspension of the Ausf. E was standardized. The Panzer III, along with the Soviet KV heavy tank, was one of the first tanks to use this suspension design.

A distinct feature of Panzer III, influenced by British Vickers tanks, was a three-man turret. This meant that commander was not distracted with either loader's or gunner's tasks and could fully concentrate on maintaining situational awareness. Other tanks of the time did not [ 1 ] have this capability, providing the Panzer III with a potential combat advantage. For example the French Somua S-35, had only one-man turret crew, and the Soviet T-34 (originally) had two-men. The practical importance of this feature is signified by the fact that not only all the further German tank designs inherited it, but also later into the war, most of the Allied tanks' designs either quickly switched to the three-man turret, or were abandoned as obsolete.

The Panzer III, as opposed to Panzer IV, had no turret basket, merely a foot rest platform for the gunner. [ 2 ]

The Panzer III was intended as the primary battle tank of the German forces. However, when it initially met the KV and T-34 tanks it proved to be inferior in both armor and gun power. To meet the growing need to counter these tanks, the Panzer III was up-gunned with a longer, more powerful 50-millimetre (1.97 in) cannon and received more armour although this failed to effectively address the problem caused by the KV tank designs. As a result, production of self-propelled guns, as well as the up-gunning of the Panzer IV was initiated.

In 1942, the final version of the Panzer III, the Ausf. N, was created with a 75-millimetre (2.95 in) KwK 37 L/24 cannon, a low-velocity gun designed for anti-infantry and close-support work. For defensive purposes, the Ausf. N was equipped with rounds of hollow charge ammunition which could penetrate 70 to 100 millimetres (2.76 to 3.94 in) of armour depending on the round's variant but these were strictly used for self-defense.

The Japanese government allegedly bought two Panzer III's from their German allies during the war. Purportedly this was for reverse engineering purposes, since Japan put more emphasis on the development of new military aircraft and naval technology and relatively little on the development of new tanks. The vehicles apparently weren't delivered until 1943 however, by which time much of the Panzer III's technology had arguably already become obsolete. [ 3 ]

Armour

The Panzer III Ausf. A through C had 15 millimetres (0.59 in) of homogeneous steel armor on all sides with 10 millimetres (0.39 in) on the top and 5 millimetres (0.20 in) on the bottom. This was quickly determined to be insufficient, and was upgraded to 30 millimetres (1.18 in) on the front, sides and rear in the Ausf. D, E, F, and G models, with the H model having a second 30-millimetre (1.18 in) layer of face-hardened steel applied to the front and rear hull. The Ausf. J model had a solid 50-millimetre (1.97 in) plate on the front and rear, while the Ausf. J¹, L, and the M models had an additional layer of 20 millimetres (0.79 in) of armor on the front hull and turret. This additional frontal armor gave the Panzer III frontal protection from most British and Soviet anti-tank guns at all but close ranges. The sides were still vulnerable to many enemy weapons including anti-tank rifles at close ranges.

Armament

The Panzer III was intended to fight other tanks in the initial design stage a 50-millimetre (1.97 in) cannon was specified. However, the infantry at the time were being equipped with the 37-millimetre (1.46 in) PaK 36, and it was thought that in the interest of standardization the tanks should carry the same armament. As a compromise, the turret ring was made large enough to accommodate a 50-millimetre (1.97 in) cannon should a future upgrade be required. This single decision would later assure the Panzer III a prolonged life in the German Army.

The Ausf. A to early Ausf. F were equipped with a 3.7 cm KwK 36 L/46.5 which proved adequate during the campaigns of 1939 and 1940 but the later Ausf. F to Ausf. J were upgraded with the 5 cm KwK 38 L/42 and the Ausf. J¹ to M with the longer 5 cm KwK 39 L/60 cannon in response to increasingly better armed and armoured opponents.

By 1942, the Panzer IV was becoming Germany's main medium tank because of its better upgrade potential. The Panzer III remained in production as a close support vehicle. The Ausf. N model mounted a low-velocity 7.5 cm KwK 37 L/24 cannon - the same used by the early Panzer IV Ausf. A to Ausf. F models. These guns had originally been fitted to older Panzer IV Ausf A to F1 models and had been placed into storage when those tanks had also been up armed to longer versions of the 75mm gun.

All early models up to and including the Ausf. F had two 7.92-millimetre (0.31 in) Maschinengewehr 34 machine guns mounted coaxially with the main gun, and a similar weapon in a hull mount. Models from the Ausf. G and later had a single coaxial MG34 and the hull MG34.

Mobility

The Panzer III Ausf. A through C were powered by a 250 PS (184 kW), 12-cylinder Maybach HL 108 TR engine, giving a top speed of 32 km/h (20 mph) and a range of 150 km (93 mi). All later models were powered by the 300 PS (221 kW), 12-cylinder Maybach HL 120 TRM engine. Top speed varied, depending on the transmission and weight, but was around 40 km/h (25 mph). The range was generally around 155 km (96 mi).


Зміст

Хоча Німеччині, яка зазнала поразки у Першій світовій війні, за умовами Версальського мирного договору було заборонено мати бронетанкові війська, роботи зі створення бронетехніки велися в ній вже з 1925 року. Першим танком, запущеним у виробництво, став легкий танк PzKpfw I, у той час відомий під кодовим позначенням «малий трактор», (нім. Kleintraktor), розробка якого велася з 1930 року . Разом з тим, недоліки PzKpfw I, що мав екіпаж з двох осіб, кулеметне озброєння та протикульне бронювання, були очевидні ще на етапі його проектування, тому вже незабаром Управлінням озброєнь рейхсверу була сформульована необхідність розробки більш важких танків. Згідно з документами фірми «Крупп» за 1933 рік, Управління озброєнь планувало створення двох танків — трохи більшого, ніж PzKpfw I і озброєного 20-мм гарматою, майбутнього PzKpfw II, розробка якого була доручена фірмі «Даймлер-Бенц» та озброєного 37-мм гарматою танка із вагою близько 10 тонн, контракт на розробку якого планувала отримати «Крупп». Остаточне рішення про початок розробки цих двох машин було прийнято після наради керівництва Управління озброєнь з питань визначення пріоритетних програм в умовах нестачі фінансування, що відбулася 11 січня 1934. Формальний дозвіл на початок робіт по танку (нім. Gefechtskampfwagen) було видано Управлінню інспекцією бронетанкових військ 27 січня того ж року . У лютому 1934 року Управлінням озброєнь був організований конкурс на розробку нового танка, який отримав кодову назву «танк командира взводу» (нім. Zugführerwagen) або ZW. Після дослідження можливостей різних компаній, до участі в конкурсі були запрошені чотири фірми: «Даймлер-Бенц», «Крупп», MAN і «Рейнметалл». Технічні вимоги до танка включали в себе:

  • маса близько 10 тонн
  • озброєння з 37-мм гармати у обертаємій башті
  • максимальна швидкість не менше 40 км/год
  • використання двигуна HL 100 потужністю 300 к. с. виробництва фірми «Майбах», трансмісії SSG 75 фірм Zahnradfabrik Friedrichshafen, механізму повороту типу Wilson-Cletrac і гусениць Kgs.65/326/100.

Після вивчення попередніх проектів, представлених «Даймлер-Бенц», MAN і «Рейнметалл», Управлінням озброєнь влітку 1934 року були видані замовлення на виробництво прототипів :

  • «Даймлер-Бенц» — два прототипи шасі
  • M.A.N. — Один прототип шасі
  • «Крупп» — два прототипи башти
  • «Рейнметалл» — один прототип башти.

За результатами випробувань прототипів, було вибрано шасі «Даймлер-Бенц», перший примірник якого був зібраний в серпні 1935 року. На додаток до перших шасі, позначається як ZW1 і ZW2, «Даймлер-Бенц» отримала контракт на створення ще двох поліпшених прототипів — ZW3 і ZW4. Два прототипи башти «Крупп» було закінчено ще в серпні 1934 року, але остоточно вони були обрані тільки після порівняльних випробувань їх разом із баштами «Рейнметалл» на прототипах шасі Panzerkampfwagen III Ausf. A, B, C і D

Замовлення на виробництво «нульової серії» з 25 танків, призначеної для військових випробувань, було видане Управлінням озброєнь у грудні 1935 року, при цьому випуск перших танків був намічений на жовтень 1936 року із тим, щоб передати всі 25 машин у війська вже до 1 квітня 1937 року. На той час позначення танка кілька разів змінювалося, поки наказом від 3 квітня 1936 року не було встановлено в остоточному варіанті — Panzerkampfwagen III.

Контракт на виробництво першої досерійної партії (1.Serie/ZW) з 10 машин був виданий фірмі «Даймлер-Бенц», башти ж для танків повинна була поставити «Крупп». Крім них, у виробництві було задіяно ряд інших фірм, які виробляли окремі вузли та компоненти танка. Так, броньові корпуси та бронювання башт виготовлялися фірмою «Дойче Едельштальверке», ряд інших фірм поставляли оптичні прилади і компоненти силової установки та ходової частини . Десять машин цієї серії, які отримали пізніше позначення Ausführung A (Ausf. A — «модель А»), були розвитком конструкції прототипу ZW1. Характерною особливістю цієї модифікації була ходова частина, з п'ятьма опорними котками великого діаметру з індивідуальною підвіскою на вертикальних пружинах та двома підтримувальними котками з кожного борту. Маса Ausf. A становила 15 тонн, максимальна ж швидкість виявилася нижче вимог замовника і склала лише 35 км/год. «Даймлер-Бенц» планувала завершити збирання двох шасі ще до листопаду 1936 року, але реально початок виробництва Ausf.A затягнувся до 1937 року. Точні дати випуску машин цієї модифікації невідомі, проте відомий їх приблизний період — між 1 травня 1937 року, коли, згідно зі звітами, ще не було прийнято жодного танку і 1 жовтня того ж року, коли на озброєнні значилося вже 12 PzKpfw III.

Друге замовлення, видане «Даймлер-Бенц» і «Крупп», передбачало виробництво другої досерійної партії (2.Serie/ZW) з 15 машин, які представляли собою розвиток прототипу ZW3 та отримали позначення Ausf.B. Від Ausf.A їх відрізняла насамперед ходова частина, що мала з кожного борту по 8 опорних котків малого діаметру, зблокованих попарно у візки, підвішені на двох групах листових ресор та обладнаних гідравлічними амортизаторами. Крім цього, в конструкцію танка був внесений ряд менш значних змін [1. П'ять шасі Ausf.B були перенаправлені для виробництва нульової серії САУ Sturmgeschütz III отже, згідно з німецькою документацією лише 10 з них були завершені як танки, хоча багато джерел кажуть про 15 випущених танків цієї модифікації. Виробництво танків цієї модифікації почалося після завершення робіт над машинами з партії Ausf.A, а останні танки Ausf.B були доставлені у війська до кінця листопада — початку грудня 1937 року.

Замовлення на третю досерійну партію PzKpfw III (3.Serie/ZW) з 40 танків також надійшло «Даймлер-Бенц» і «Крупп», також до випуску було залучено низку як колишніх, так і нових субпідрядників для окремих вузлів та компонентів танку. 3.Serie/Z.W. містила в собі дві партії — 3a.Serie/ZW з 15 машин і 3b.Serie/Z.W. з 25 машин, які отримали позначення, відповідно, Ausf.C і Ausf.D. Конструктивно Ausf.C відрізнялися від танків Ausf.B насамперед зміненою підвіскою, 8 котків якої з кожного борту тепер були скомпоновані у три візки — крайні по два котки та середній з чотирьох котків, як і раніше підвішених на листових ресорах, а крайні візки також і на амортизаторах. Крім цього, були вдосконалені агрегати силової установки, передусім механізм повороту та бортові передачі . Виробництво Ausf.C велося з середини 1937 по січня 1938 року.

Останньою досерійної модифікацією PzKpfw III стала Ausf.D. Танки цієї модифікації відрізнялися доопрацьованою кормовою частиною корпусу та командирською башточкою нової конструкції, а також змінами в силовій установці та елементах підвіски. Багато особливостей Ausf.D, наприклад, конструкція кормової частини, перейшли згодом на серійні машини. З приводу бронювання танків цієї модифікації, думки істориків розходяться. Традиційною є версія про 30-мм вертикальне бронюванні Ausf.D, як і на танках перших серійних модифікацій, за різними даними, таке бронювання мали всі, або ж всі за винятком перших 5 машин, танки Ausf.D. Однак ця версія оскаржується істориком Т. Йенцем, який вказує на те, що ці дані, як і багато інших, походять зі звітів британської розвідки, написаних під час Другої світової війни та незабаром після неї, та є лише помилковими припущеннями. Сам Йенц, ґрунтуючись на німецьких документах того періоду, стверджує, що бронювання всіх танків Ausf.D залишалося незмінним у порівнянні із попередніми модифікаціями, а 30-мм броню мала лише нова командирська башточка. Виробництво Ausf.D почалося в січні 1938 року, одразу після завершення випуску Ausf.C. За німецькими документами, у звіті за 1 липня 1938 значилися на озброєнні 56 танків Ausf. A — Ausf.D, але, за версіями істориків, останні Ausf.D були випущені ще в червні або липні 1938 року. Початкове замовлення Ausf.D склало 25 машин. Проте у зв'язку із тим, що 5 шасі Ausf.B були виділені раніше на будівництво САУ- вже виготовлені для них верхні частини корпусу та башти залишилися невикористаними тож Управління озброєнь замовило «Даймлер-Бенц» виготовлення 5 додаткових шасі в 3b.Serie/ZW. Проте виробництво наступних серій PzKpfw III вже стало на той час пріоритетнішим завданням тому закінчення цих п'яти машин затягнулося до жовтня 1940 року (у деяких документах вони позначаються як 3c.Serie/ZW). Усього, таким чином, було виготовлено 30 танків модифікації Ausf.D хоча деякі джерела називають цифри в 29 або навіть 50 машин.

Виробництво різних модифікацій PzKpfw III в період 1937–1943
модифікація період Кількість
PzKpfw III Ausf. A 1937 15
PzKpfw III Ausf. B 1937 15
PzKpfw III Ausf. C 1937–1938 15
PzKpfw III Ausf. D 1938 30
PzKpfw III Ausf. E 1938–1939 96
PzKpfw III Ausf. F 1939–1940 435
PzKpfw III Ausf. G 1940–1941 600
PzKpfw III Ausf. H 1940–1941 308
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1549
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1067
PzKpfw III Ausf. L 1942 653
PzKpfw III Ausf. M 1942–1943 250
PzKpfw III Ausf. N 1942–1943 700

Наприкінці літа 1940 року 168 танків Panzerkampfwagen III версій F, G і Н були переобладнані для руху під водою і повинні були використовуватися при висадці на англійське узбережжі. Глибина занурення становила 15 м свіже повітря подавався шлангом довжиною 18 м і діаметром 20 см. Навесні 1941 року досліди були продовжені вже з 3,5-м трубою — «шнорхель». Оскільки висадка в Англію не відбулася, деяка кількість таких танків зі складу 18-ї танкової дивізії 22 червня 1941 подолала по дну Західний Буг.

ТТХ ранніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.A Pz.Kpfw.III Ausf.B Pz.Kpfw.III Ausf.C Pz.Kpfw.III Ausf.D Pz.Kpfw.III Ausf.E Pz.Kpfw.III Ausf.F Pz.Kpfw.III Ausf.G
розміри
бойова масса, т 15,4 15,9 16,0 16,0 19,5 19,8 20,3
довжина, м 5,69 5,67 5,85 5,92 5,38 5,38 5,41
Ширина, м 2,81 2,81 2,82 2,82 2,91 2,91 2,95
Висота, м 2,34 2,39 2,42 2,42 2,44 2,44 2,44
броня, мм
Лоб корпуса 15 15 15 15 30 30 30
Борти і корма корпуса 15 15 15 15 21—30 21—30 30
Лоб башти 15 15 15 15 30 30 30—37
Борти і корма башти 15 15 15 15 30 30 30
дах 10 10 10 10 12—17 12—17 12—17
днище 5 5 5 5 16 16 16
озброєння
гармата 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 або 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 38
кулемети 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
боекомплект, снарядів/патронів 150/4500 121/4500 121/4500 121/4500 131/4500 131/4500 99/2700
рухливість
двигун Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 120TR 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с.
питома потужність, л. с./т 16,2 15,7 15,6 15,6 15,4 15,2 14,8
максимальна швидкість по шосе км/год 35 40 40 40 40 40 68
швидкість по перетятій місцевості, км/год 18 18 18 18 18 18 18
запас ходу по шосе, км 165 165 165 165 165 165 165
запас ходу по перетятій місцевості, км 95 95 95 95 95 95 95
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,63 н/д н/д н/д 0,95 0,95 0,95
подоланний рів, м 2,7 2,3 2,3 2,3 2,0 2,0 2,0
подоланна стінка, м 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
подоланний брід, м 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8
ТТХ пізніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.H Pz.Kpfw.III Ausf.J Pz.Kpfw.III Ausf.J1 Pz.Kpfw.III Ausf.L Pz.Kpfw.III Ausf.M Pz.Kpfw.III Ausf.N
розміри
бойова масса, т 21,8 21,5 21,5 22,7 22,7 23,0
довжина, м 5,41 5,52 5,52/6,28 5,52/6,28 5,52/6,41 5,52
Ширина, м 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95
Висота, м 2,44 2,50 2,50 2,50 2,50 2,50
броня, мм
Лоб корпуса 30+30 50 50 50—50+20 50—50+20 50—50+20
Борти і корма корпуса 30—30+30 30—50 30—50 30—50 30—50 30—50
Лоб башти 30—37 30—50 30—50 57—50+20 57—50+20 57—50+20
Борти і корма башти 30 30 30 30 30 30
дах 10—17 10—17 10—17 10—18 10—18 10—18
днище 16 16 16 16 16 16
озброєння
гармата 1 × 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 39 1 × 50-мм KwK 39 1 × 50-мм KwK 39 1 × 75-мм KwK 37
кулемети 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
боекомплект, снарядів/патронів 99/2700 99/2700 84/2700 92/4950 92/3750 56/3450
рухливість
двигун Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с.
питома потужність, к. с./т 13,8 14,0 14,0 13,2 13,2 13,0
максимальна швидкість по шосе км/год 64 40 40 40 40 40
Середня швидкість по ґрунту, км/год 18 18 18 18 18 18
запас ходу по шосе, км 165 155 155 155 155 155
запас ходу по перетятій місцевості, км 95 85 85 85 85 85
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94
подоланний рів, м 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0
подоланна стінка, м 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
подоланний брід, м 0,8 0,8 0,8 1,3 1,3

PzKpfw III мав компонування із розташуванням моторного відділення в кормовій, трансмісійного відділення — у передній, а відділення управління та бойового відділення — у середній частині танка. Екіпаж PzKpfw III складався з п'яти осіб: механіка-водія та стрільця-радиста, які перебували у відділенні управління і командира, навідника та заряджаючого, які розміщувалися в тримісній вежі.

Основне озброєння танків модифікацій А-G — гармата 3,7 cm KwK L/45 калібру 37 мм фірми «Рейнметалл-Борзіг». Довжина ствола гармати — 45 калібрів (1717 мм). Маса гармати — 195 кг. Вертикальне наведення — в межах від −10 ° до 20 °. Затвір — клиновий, вертикальний, напівавтоматичний. Спуск — електричний. Швидкострільність — 15-18 постр/хв. У боєкомплект гармати входили постріли з бронебійними (PzGr, маса 0,685 кг, початкова швидкість 745 м/с), підкаліберним (PzGr 40, маса 0,368 кг, 1020 м/с) і осколково-фугасними (SprGr 18, 0,615 кг, 725 м/с) снарядами. Боєкомплект складався з 150 (Ausf А), 121 (В-D) або 131 пострілу (Е-G).

Танки модифікацій G-J озброювалися гарматою 5 cm KwK 38 L/42 калібру 50 мм, також розробленою конструкторами фірми «Рейнметалл-Борзіг». Довжина стовбуру гармати — 42 калібри (2100 мм). Маса гармати — близько 400 кг. Кути вертикального наведення — від −10 ° до 20 °. Затвір — вертикально-клиновий із напівавтоматикою копірного типу. Спусковий механізм гармати — електричний, розташований на рукоятці маховика поворотного механізму.

Швидкострільність — 15 постр/хв. Противідкатні пристрої складалися з гідравлічного гальма відкату й гідропневматичного накатнику та розташовувалися з боків ствола: з правого боку — гальмо відкату, з лівого — накатник.

Для стрільби з гармати KwK 38 використовувалися унітарні постріли з бронебійними снарядами PzGr і PzGr 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 685 м/с), підкаліберним PzGr 40 (0,925 кг, 1050 м/с) і осколково-фугасними SprGr 38 (1,823 кг, 450 м/с). Боєкомплект танків цих модифікацій складався з 97 — 99 пострілів.

Бойові машини варіантів J-М озброювалися гарматою 5 cm KwK 39 L/60 калібру 50 мм. Довжина ствола — 60 калібрів (3000 мм). Маса гармати 435 кг. Тип затвору, принцип дії напівавтоматики, противідкатні пристрої, спусковий механізм та багато інших вузлів були ідентичні гарматі KwK 38. Основна відмінність полягала у більшій довжині зарядної камори, пов'язаній із збільшенням з 288 до 420 мм довжини гільзи.

Для стрільби використовувалися постріли з бронебійними снарядами PzGr KwK 39 і PzGr 39 KwK 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 835 м/с), підкалиберними PzGr 40 KwK 39 (0,925 кг, 1190 м/с) і PzGr 40/1 KwK 39 (1,07 кг, 1130 м/с) і осколково-фугасними SprGr 38 KwK 39 (1,82 кг, 550 м/с). Число пострілів в боєкомплекті коливалося від 84 (Ausf J) до 92 (Ausf L і М).

Танки PzKpfw III Ausf N озброювалися гарматою 7,5 cm KwK 37 калібру 75 мм. Довжина ствола гармати — 24 калібри (1765,3 мм). Маса гармати — 490 кг. Вертикальна наводка — в межах від 10 ° до 20 °. Гармата мала вертикальний клиновий затвір та електроспуск. У її боєкомплект входили постріли із бронебійними снарядами KgrRotPz (маса 6,8 кг, початкова швидкість 385 м/с), кумулятивними Gr 38Н1/А, Gr 38Н1/В і Gr 38Н1/С (4,44 … 4,8 кг , 450 … 485 м/с), димовими NbGr (6,21 кг, 455 м/с) і осколково-фугасними (5,73 кг, 450 м/с). Боєкомплект гармати складався з 56 пострілів в танків, переобладнаних з Ausf L та 62 пострілів в танків, переобладнаних з Ausf М.

У модифікацій А-G з 37-мм гарматою були спарені два кулемети MG-34 фірми «Рейнметалл-Борзіг» калібру 7,92 мм. Третій кулемет MG-34 встановлювався в лобовому листі корпусу. Боєкомплект кулеметів складався з 4425 патронів.

В танків варіантів G-М із 50-мм гарматою був спарений тільки один кулемет MG-34. Другий розміщувався в лобовому бронелисті корпусу в кульовій установці Kugelblende 30 (Ausf Е-Н) або Kugelblende 50 (Ausf J-N). На командирських башточках танків варіантів L-N на спеціальному пристрої Fliegerbeschutzgerat 41 або 42 можна було встановити зенітний кулемет. Боєкомплект кулеметів на машинах з 50-мм гарматами коливався від 2700 до 4950 патронів.

Танки з 37-мм гарматами оснащувались монокулярними телескопічними прицілами TZF 5а, з 50-мм KwK 38 — TZF 5d, з 50-мм KwK 39 — TZF 5е. У танках Ausf N встановлювалися приціли TZF 5b. Всі ці приціли мали 2,4-кратне збільшення. Курсовий кулемет MG-34 оснащувався 1,8-кратним телескопічним прицілом KZF 2.

На танках встановлювалися двигуни «Майбах» HL 108TR, HL 120TR і HL 120TRM, 12-циліндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °), карбюраторні, чотиритактні потужністю 250 к.с. (HL 108) і 300 к.с. (HL 120) при 3000 об/хв. Діаметри циліндрів — 100 та 165 мм. Хід поршня — 115 мм. Ступінь стиснення — 6.5. Робочий об'єм — 10 838 см ³ і 11 867 см ³. Всі двигуни мали однакову конструкцію.

Паливо — етилований бензин з октановим числом не нижче 74. У паливну систему танків Ausf А-D входили два бензобака загальною ємністю 300 л. Машини варіантів Е-N мали один бензобак об'ємом 320 л, що розташовувався в кормовій частині танка праворуч від двигуна. Витрата палива на 100 км при русі по шосе — 287 л. Подача палива примусова, за допомогою двох (у модифікацій G-N — трьох) паливних насосів діафрагмового типу Solex ЕР100. Карбюраторів — два, марки Solex 40 JFF II. Система охолодження — рідинна, з двома радіаторами та двома вентиляторами. Об'єм системи охолодження — 70 л. Трансмісія складалася з карданної передачі, головного фрикціону, коробки передач, механізмів повороту та бортових передач.

На танках модифікацій А-С встановлювалися багатодисковий головний фрикціон та п'ятишвидкісна коробка передач. Машини Ausf D оснащувались шестишвидкісною коробкою передач. На машинах інших модифікацій використовувались трансмісії трьох типів:

— З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного управління та механічним керуванням гальм

— З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного управління та гідравлічним управлінням гальм

— З десятишвидкісною безвальною механічною коробкою передач та працюючим в маслі багатодисковим головним фрикціоном з преселекторним пневмогідравлічним управлінням та гідравлічним приводом гальм.

Вибір передачі проводився важелем селектора, розташованим праворуч від механіка-водія на коробці передач. При зміні положення важеля нова передача не вмикалась, відкривалися лише ті чи інші клапани пневматичної системи — таким чином підготовлювали вмикання обраної передачі. У потрібний момент механік-водій вмикав передачу, натискаючи на педаль. Окрім десяти передач вперед, коробка з пневмогідравлічним преселекторним управлінням мала чотири передачі назад. Перемикання з переднього ходу на задній та вмикання нейтрального положення виконувалось за допомогою важеля реверсу. Для вирівнювання кутових швидкостей шестерень в коробці було два центральних синхронізатори.

При механічному управлінні головний фрикціон вмикався звичайним способом — педаллю, з'єднаною із вижимною муфтою за допомогою тяги, а передачі — за допомогою куліси при вимкненому головному фрикціоні.

Передача моменту обертання з коробки передач до бортових передач проводилася правим та лівим одноступінчастими планетарними механізмами, змонтованими в один агрегат.

Ходова частина танків модифікації А складалась, щодо одного борту, з п'яти здвоєних обгумованих опорних котків великого діаметра, двох обгумованих підтримуючих котків, провідного колеса переднього розташування та напрямного колеса. Підвіска — індивідуальна, пружинна.

В танків Ausf В-D у ходову частину входило вісім здвоєних обгумованих опорних котків малого діаметра на борт, зблокованих попарно у чотири візки, підвішених на чверть-або напівеліптичних листових ресорах. Різниця між підвісками цих танків є головним чином у кількості та розташуванні ресор і амортизаторів. Число підтримуючих котків збільшилась до трьох. Гусениця мала ширину 360 мм.

Починаючи з модифікації Е, ходова частина складалась з шести здвоєних обгумованих опорних котків діаметром 520 мм та трьох підтримуючих котків діаметром 310 мм.

Підвіска — індивідуальна, торсіонна. Особливостями підвіски були: кріплення нерухомого кінця торсіону спеціальним пальцем, що вставляється в кронштейн наявність напрямного пристрою, призначеного для розвантаження деталей підвіски від бічних зусиль наявність гідравлічних телескопічних амортизаторів на 1-м і 6-м опорних котках. Ведучі колеса переднього розташування мали два знімних зубчастих вінця по 21 зубу кожен. Зачеплення цівочне.

Гусениці сталеві, з 93-94 одногребневих траків кожна. Ширина гусениці коливалася з 360 мм у машин модифікацій Е-G до 400 мм в пізніших версій. У осінньо-зимовий період могла використовуватися так звана «східна гусениця» Ostkette шириною 550 мм.

Електроустаткування було виконано по однодротовій схемі. Напруга 12 В. Джерела: генератори «Bosch» GQL 300/12-900RS36 потужністю 300 Вт (Ausf А-D і Ausf G), або «Бош» GTLN 700/12-1500 потужністю 700 Вт (Ausf Е-F), або «Бош» GTLN 600/12-1500 потужністю 600 Вт (Ausf Н-N і Flammpanzer III два акумулятори «Бош» ємністю 105 а/ч.

Споживачі: електростартер (для ручного запуску двигуна використовувався механічний стартер інерційного типу), система запалювання, баштовий вентилятор (Ausf G-N), контрольні прилади, підсвічування прицілів, прилади звукової та світлової сигналізації, апаратура внутрішнього і зовнішнього освітлення, звуковий сигнал, спуск гармати . Всі танки PzKpfw III оснащувалися радіостанцією FuG 5, розміщеної над коробкою передач, ліворуч від стрільця-радиста. Дальність дії — 6,4 км телефоном та 9,4 км телеграфом. Внутрішній зв'язок між членами екіпажу здійснювалася за допомогою ТПУ [що це?] та світлосигнального приладу.

Pz III використовувалися на всіх театрах військових дій — від Східного фронту до африканської пустелі, всюди користуючись любов'ю німецьких танкістів. Зручності, створені для роботи екіпажу, можна було вважати взірцем для наслідування. Їх не мав жоден радянський, англійський чи американський танк того часу. Прекрасні прилади спостереження та прицілювання дозволяли PzKpfw III успішно боротися з потужнішими Т-34, КВ-1 та Matilda в тих випадках, коли останні не встигали його виявити.

Озброєння танкових дивізій було різноманітним, тому що кожна дивізія комплектувалася по-різному. У 1939—1942 роках вони мали у своєму складі легкі танки Pz.I, Pz.II, чеські Pz.35 (t), Pz.38 (t), середні Pz.III, Pz.IV і величезна кількість САУ на їх основі, бронетранспортери: легкі Sd Kfz 250 і середні Sd Kfz 251, бронеавтомобілі SdKfz 234/2 Schwerer Panzerspähwagen «Puma» та ін Командирські танки озброювалися тільки кулеметами, стволи гармат були бутафорськими. З кінця 1940 року при реорганізації танкових дивізій основною машиною легкої танкової роти став Pz-III (17 Pz-III та 5 Pz-II в кожній), а середній — Pz-IV (14 штук та 5 Pz-II). Особисте озброєння танкістів вермахту: пістолет-кулемет MP 40, пістолет Walther P38, або Parabellum P08, гранати (можливо).

Камуфляж Редагувати

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. Теоретична посилка про те, що техніка буде ховатися в тіні дерев і будівель, на практиці зазнала краху. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Подпишитесь, чтобы загрузить PzKpfw III Ausf J1

The Panzerkampfwagen III, commonly known as the Panzer III, was a medium tank developed in the 1930s by Germany, and was used extensively in World War II.
The official German ordnance designation was Sd.Kfz. 141. It was intended to fight other armoured fighting vehicles and serve alongside and support similar Panzer IV which was originally designed for infantry support. However, as the Germans faced the formidable T-34, more powerful anti-tank guns were needed, and since the Panzer IV had more development potential with a larger turret ring, it was redesigned to mount the long-barrelled 7.5 cm KwK 40 gun.
The Panzer III effectively swapped roles with the Panzer IV, as from 1942 the last version of Panzer III mounted the 7.5 cm KwK 37 L/24 that was better suited for infantry support. It was used in the German campaigns in Poland, in France, in the Soviet Union, and in North Africa. Many were still in combat service against Western Allied forces in 1944-1945: at Anzio in Italy, in Normandy, and in Operation Market Garden in the Netherlands. A sizeable number of Panzer IIIs also remained as armored reserves in German-occupied Norway and some saw action, alongside Panzer IVs, in the Lapland War against Finland in the fall of 1944.

In both the Polish and French campaigns, the Panzer III formed a small part of the German armoured forces. Only a few hundred Panzer III Ausf. As to Fs were available in these two campaigns, with most being armed with the 37-millimetre (1.46 in) main gun. They were the best medium tank available to the German military at the period of time.

Production of the Panzer III ceased in 1943. Nevertheless, the Panzer III's capable chassis provided hulls for the Sturmgeschutz III assault gun until the end of the war.

Panzer III Ausf. J is the most common variant of the Panzer III, which served in North Africa and the Eastern Front. Hull and turret front armour increased to solid 50 mm plate. Some were produced with 5 cm KwK 39 L/60 gun (J1) and later redesignated Ausf. L


Камуфляж, тактичні та розпізнавальні знаки [ ред. | ред. код ]

Камуфляж [ ред. | ред. код ]

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. Теоретична посилка про те, що техніка буде ховатися в тіні дерев і будівель, на практиці зазнала краху. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Watch the video: . III - Смешнявка - Гайд


Comments:

  1. Nasar

    I am final, I am sorry, but this answer does not approach me. Who else, what can prompt?

  2. Nef

    It exclusively your opinion

  3. Elpenor

    Today I read on this question much.

  4. Leigh

    a bunch of graphics plot fucking

  5. Mikakora

    Excuse, that I interrupt you.

  6. Samuel

    A good post, after reading a couple of books on the topic, still did not look from the outside, but the post somehow hurt.



Write a message